Переходь в Інстаграм школи та отримай ще більше корисної інформації
Є одна фраза, яку більшість людей не хочуть чути:
дієта — це не спосіб схуднути, це спосіб тимчасово втратити вагу.
Саме тому майже кожна людина, яка колись сиділа на дієті, може розповісти однакову історію: спочатку мінус 5–10 кг, ейфорія, компліменти, а через кілька місяців — повернення ваги, іноді навіть з «бонусом».
Чому так відбувається?
Тому що тіло — не калькулятор калорій. Воно — жива система виживання.
Реальна історія: як Олена втрачала і знову повертала вагу
Олені 41 рік. Вона не з тих, хто все життя був «на дієтах». До 30 років вага трималася більш-менш стабільно, але після народження другої дитини з’явилися перші 8 зайвих кілограмів. Вона не вважала це проблемою — поки одного разу не побачила себе на фото з сімейного свята і не впізнала власне обличчя.
Спеціальна пропозиція до кінця місяця для тих, хто бажає пройти курс нутриціології. Деталі тут!
Першу дієту Олена знайшла в інтернеті: 1200 ккал, без хліба, без цукру, без жирів. Перші два тижні були ейфорією — мінус 5 кг, компліменти від чоловіка, легкість у тілі. Вона відчувала, що «взяла себе в руки» і нарешті контролює ситуацію.
На третьому тижні з’явилися постійний холод, втома, головний біль. Вранці було важко підніматися, а думки крутилися навколо їжі. Вона почала пити більше кави, щоб триматися в тонусі, і ще сильніше урізала порції, бо вага перестала зменшуватися.
Через місяць дієта зірвалася. Одного вечора вона просто не змогла зупинитися: макарони, сир, печиво, хліб, шоколад. Після цього було соромно, страшно і порожньо. Наступного ранку — знову обмеження. Так почалися гойдалки.
За наступні пів року Олена схудла на 10 кг і набрала назад 14. Вона стала важити більше, ніж до першої дієти. Але тепер ще й жила з постійним страхом їжі, рахувала кожен шматок і звинувачувала себе за кожен зрив.
Найстрашніше було не повернення ваги, а те, як змінився її стан. Зник сон, з’явилася дратівливість, болі в шлунку, сильні перепади настрою. Вона не впізнавала себе — ні зовні, ні всередині.
Олена ще двічі сідала на «чистки», «детокси» і нові дієти. Кожного разу — одна і та сама схема: швидкий мінус, зупинка, зрив, плюс ще більше. Тіло ніби вчилося накопичувати жир швидше, ніж раніше.
В якийсь момент вона помітила, що їсть уже не від голоду, а від втоми, тривоги, злості. Дієти зробили їжу ворогом, а власне тіло — чужим і небезпечним.
Лише через кілька років Олена зрозуміла: проблема була не в ній. Проблема була в системі, яку вона використовувала. Вона не «не витримувала» дієти — її тіло просто рятувало її.
Сьогодні Олена важить менше, ніж тоді, але головне — без страху, без гойдалок, без ненависті до себе. І кожного разу, коли вона бачить чергову «швидку дієту», їй хочеться сказати лише одне: це не шлях до тіла, це шлях у пастку.
Наукові дослідження та обґрунтування: чому вага повертається
Проблема повернення ваги після дієт давно відома в науці як weight regain або metabolic adaptation. Одне з найвідоміших досліджень у цій темі — робота Kevin D. Hall та співавторів (National Institutes of Health, 2016), проведена на учасниках шоу The Biggest Loser. Вчені спостерігали за людьми протягом 6 років після швидкого схуднення. Результат: у більшості учасників базовий метаболізм залишався значно зниженим навіть через роки після завершення дієти, а вага поверталася майже повністю.
Дослідження Rosenbaum & Leibel (Columbia University) показали, що після втрати ваги організм змінює роботу гормонів, які регулюють апетит і витрати енергії. Рівень лептину знижується, а відчуття голоду зростає, навіть якщо людина вже має достатній запас жирової тканини. Тіло поводиться так, ніби перебуває в умовах голоду, незалежно від реального стану.
Окрему увагу науковці приділяють греліну — гормону апетиту. У дослідженні Sumithran et al. (2011) було зафіксовано, що після схуднення рівень греліну залишається підвищеним тривалий час. Це означає, що людина після дієти постійно відчуває сильніший голод, ніж до неї, навіть при тій самій вазі.
Метаболічна адаптація підтверджена і роботами Müller, Bosy-Westphal (2013), де було показано, що організм після дефіциту калорій зменшує енергетичні витрати не лише за рахунок втрати маси тіла, а й через зниження активності нервової та гормональної системи. Іншими словами, тіло починає витрачати менше енергії, ніж «повинно» при даній вазі.
Важливу роль відіграє і втрата м’язової тканини. У дослідженнях Weinheimer et al. (2010) встановлено, що до 25–30% втраченої маси під час дієти може становити м’язова тканина. Це різко знижує добові витрати енергії та створює умови для швидкого повернення жиру після відновлення харчування.
Психологічні механізми теж добре задокументовані. У наукових оглядах Polivy & Herman описано феномен restriction–binge cycle — цикл обмеження та зриву. Чим жорсткіші обмеження, тим сильніша компенсаційна поведінка з переїданням у майбутньому.
Комбінація гормональних змін, уповільненого метаболізму, втрати м’язів та психологічного стресу створює так званий біологічний захист ваги. Організм активно чинить опір утриманню нижчої ваги після дієти, незалежно від сили волі людини.
Саме тому сучасна наука дедалі більше відходить від концепції «коротких дієт» і переходить до моделі поведінкових та метаболічних змін без жорстких обмежень, де основною метою є не швидка втрата ваги, а довгострокова стабілізація фізіології та харчової поведінки.
