Один день із життя тренера. Ч.1. 28.11.25

(Рубрика, яку ви потім чекатимете, як ранкову каву)

Є такий момент у житті тренера, про який чомусь ніхто не попереджає Не про м’язи, не про мотивацію, не про «тренер — це свобода» Ніхто не каже, що інколи ця свобода важить тонну.

Але дає крила.

Сьогодні покажу вам свій день — справжній. Без пафосу, без ідеальних кадрів із залу, без глянцю. Такий, яким він є. Якщо ти зараз тренуєшся, мрієш стати тренером або вже відчуваєш, що всередині тебе росте ця штука, яка не дає спокійно працювати «на звичайній роботі» — ця історія для тебе.

06:10. Мовчання перед штормом

Прокидаюсь не тому, що треба. Прокидаюсь тому, що хочу.

У цьому й є суть свободи: ти сам вибираєш — піднятися чи залишитися в ліжку.

Але тренер знає: якщо сьогодні зрадиш собі, завтра вже почнеться лавина. Тиша. Ти сидиш на краю ліжка, п’єш воду, дивишся у вікно…

І всередині тебе є два голоси:

— Може, полежимо ще?

— Та ні, брат, пішли. Робота чекає.

І ти йдеш.

Бо це — стиль життя. Не графік.

07:00. Мій зал — моя перша лабораторія

Поки інші прокидаються, я вже в русі. Тренування — моє «налаштування системи». Якщо я почну день мляво, мої учні відчують це через екран, через голос, через настрій.

Серія вправ, розминка, залізо, відчуття тіла. Тут немає геройства. Є буденна робота над собою.

І саме вона робить тренера тренером.

Бо якщо ти не можеш тримати планку у власному житті — як ти поведеш інших?

08:30. Сніданок + дзвінки

Онлайн-наставництво — це свобода й кайф, але також відповідальність, яка не відпускає.

Ти не можеш сказати:

— «Сьогодні вихідний, мені не пишіть».

Пишуть. І ти відповідаєш, бо ти для них якір, орієнтир, людина, яка тримає.

Учні присилають звіти, хтось запитує про техніку, хтось про калорійність, хтось просто:

— «Мене сьогодні розвалює, що робити?»

І ти не можеш сказати: «Буває».

Ти повинен притримати людину на ходу, підняти, зібрати.

Так, інколи це виснажує. Але ще частіше — навпаки. Ти відчуваєш, що живеш не дарма.

10:00. Перший зідзвон

Заходжу в онлайн. Камера, світло, вода.

Перша учениця виглядає втомленою.

— «Як ти?» — питаю.

— «Та нормально…» — але очі говорять інше.

Ці п’ять секунд тиші між нами — це інколи сильніше за будь-які програми тренувань.

Тренер — це не про «віджмись-скачок»

Тренер — це той, хто бачить людину глибше, ніж вона бачить себе.

І ми розкручуємо тему. Говоримо про життя, про мотивацію, про страхи.

І я знаю: якщо сьогодні я її підніму — завтра вона підніме себе сама. Це найцінніше у нашій роботі.

12:00–15:00. Моя друга робота — створення програм

Цей період — це мозок у режимі «максимальне навантаження».

Хтось думає, що програма — це просто список вправ. Ні. Це як конструктор з багатьма рівнями:

• рівень підготовки;
• травми;
• темп;
• прогресії;
• місце тренувань;
• доступне обладнання;
• психоемоційний стан;
• мета: схуднення, маса, рельєф

І ти збираєш усе це в документ, який має виглядати професійно та читатися легко.

Іноді я стою над одним тижнем програми годину.

Іноді — цілу половину дня. Бо тренер — це не «вправи». Тренер — це система мислення.

15:30. Залажу у свою голову

У тренера є один підводний камінь.

Ти допомагаєш іншим, але про себе інколи забуваєш. Тому я завжди виділяю час, коли просто вимикаю все.

Телефон — у режим «не турбувати». Музика. Прогулянка. Тиша. Не для романтики.

Бо якщо ти постійно «на зв’язку», рано чи пізно згориш.

І тоді ти вже не тренер.

Ти просто людина, яка колись мріяла.

17:00. Другий блок роботи — звіти учнів

Хтось пише радісно:

— «У мене мінус кілограм!»

Хтось відверто:

— «Зірвався…»

Хтось тихо:

— «Мені сьогодні важко…»

І я відповідаю всім. Не тому, що повинен. А тому, що це мій вибір. Моя місія.

І так, інколи руки опускаються, але ти розумієш: ці люди не просто купили в тебе програму.

Вони купили віру.

І тепер вона має працювати.

19:00. Коротке тренування №2

Це не про тіло — це про голову.

Другий тренінг дає мені відчуття, що я не тільки працюю на інших, а й на себе.

Розтяжка, легке залізо, робота з диханням.

У ці моменти я знову відчуваю себе учнем.

І розумію: усі ми однакові.

Усі ми інколи падаємо, сумніваємось, боїмося.

Тренер не кращий.

Він просто трішки швидше навчився вставати.

21:00. Підсумок дня

Сідаю з ноутбуком. Відкриваю блокнот.

Пишу, що пройшло, що не зайшло, що треба змінити.

І ось тут мене накриває. Раптово. Без попередження.

Ти сидиш і усвідомлюєш:

1. Я живу життям, яке колись було лише мрією.
2. Я сам створив собі графік, свободу, дохід, ім’я.
3. Я сам відповідаю за себе й за інших.
4. Я сам вибрав цей шлях.

І як би не було важко — я б не поміняв це ні на що.

23:10. Фінальна думка дня

Поки ти цього читаєш, можливо, у тебе теж є ця іскра.

Займаєшся спортом, відчуваєш кайф, хочеш більше.

Хочеш так само жити у свободі. Хочеш бути тренером.

То слухай уважно:

• не чекай, коли буде ідеальний момент;
• не буде.

Розпочинай з маленьких кроків: веди сторінку, навчайся, тренуй друзів, занурюйся в анатомію, техніку, психологію.

Тренер — це професія, і це покликання.

І якщо в тобі воно є — ти це відчуєш.

І знаєш що?

Я буду поруч.

Бо це лише Ч.1.

Тут ще багато, що я маю сказати.